В Івано-Франківську 29 березня відбулася презентація видавництва "Літопис УПА". Презентацію провів гість зі Львова, президент благодійного фонду "Літопис УПА" Микола Посівнич. За словами М.Посівнича, УПА зародилася 1942 року на Волині. Через те у виданнях “Літопису УПА” багато уваги приділено Волині і Поліссю, це нинішні Волинська, Рівненська і Житомирська області. Загалом матеріали про діяльність УПА і збройного підпілля на Волині займають 18 томів. Дослідник історії УПА, наголосив, що "другий реґіон, який широко представлено документами, – це так зване Закерзоння. Це та частина українських етнічних територій, які після територіального розмежування 1945-1946 років (операція "Вісла"), опинилися в Польщі і Словаччині (Перемищина, Лемківщина, Ярославщина та Холмщина). Про дії УПА на цій території загалом випущено 17 книг. Причиною такої великої кількості матеріалів з цього реґіону було те, що їх приносили рейдуючі відділи, а також кур’єри, які емігрували потім за кордон. До того ж засновниками й найбільшими активістами “Літопису УПА” були вихідці із Закерзоння". Документи з Поділля, переважно з Тернопільської і частково Хмельницької області, становлять 10 томів. Також висвітлено діяльність "УПА-Схід", яка діяла на Сумщині, Чернігівщині, Київщині і Черкащині. Одна з книг присвячена біографії вихідця з Полтавщини Президента Української Головної Визвольної Ради (УГВР) Кирила Осьмака. УГВР, - так в УПА називався вищий представницький орган влади. Карпатському реґіонові (Дрогобиччина та Івано-Франківщина, Львівщина) віддано 6 томів. Як відзначив президент благодійного фонду М.Посівнич, "УПА не могла існувати без двох структур: збройного підпілля УПА, - так званого "запілля" і підпілля ОУН. Так, за його словами "у 1944-1945 роках УПА в своїх лавах налічувала майже 100 тис. людей., а всього через УПА пройшло 600 тис. осіб. За підрахунками спеціалістів, щоб витримати таку тривалу багаторічну боротьбу потрібно було мати на одного члена УПА мінімум 10 симпатиків серед місцевого населення. А взагалі через радянські тюрми, заслання, концентраційні табори за причетність до УПА пройшло майже 6,5 млн. людей. Це при тому, що всього населення західних областей України нараховувало 9 млн. людей". Два томи присвячені реєстру осіб, агентури, яка боролася проти ОУН-УПА. Як висловився М.Посівнич, "люди повинні знати, хто і за що боровся. Багато наших нинішніх бід, теперішня безкарність саме від того, що ніхто ні про кого нічого не знає". У двох томах першої серії вміщено протоколи допитів Служби Безпеки ОУН Тернопільщини. Планується видання наступних книг, куди увійдуть матеріали віднайденого архіву в с. Озерна Тернопільської області. Один з томів наводить схеми й описи криївок і бункерів УПА, узяті з Архіву внутрішніх військ СРСР. Також один том присвячений радянським протоколам допитів полонених керівників УПА, яких згодом розстріляли. Подані там документи детально описують організаційну структуру підпілля та його діяльність. Як підмітив М.Посівнич, "часто радянська пропаганда загони УПА називала бандами. А ці "банди" мали свій Червоний Хрест, свою медичну службу, нагороди і відзнаки, вояки мали ранги, ступені і т.д. Про підпільні часописи написано в 8 книгах: три журнали Головного Командування УПА, журнал “Чорний ліс”, підпільні журнали Закерзоння, англомовні видання підпілля, журнал “Ідея і Чин”. "У двох томах першої серії зібрано матеріали про медичну службу УПА. Один том розповідає про "Підпільну пошту України", і містить марки і поштові листівки, що випускали повстанці", - отака це була "банда" зіронізував дослідник. Тексти й ноти понад 700 пісень УПА, які зібрав і професійно опрацював п. Зеновій Лавришин, уміщено в одному з томів. "Ніхто ніколи не чув, щоб на Західній Україні співали пісні про Ковпака, Сабурова, Медвєдєва, бо народ ніколи не складає пісні про своїх окупантів. В народі оспівують своїх героїв, так як свого часу співали про Довбуша, Кармелюка і ін.", - зазначив історик. У зв’язку з розсекреченням Службою Безпеки України матеріалів, що стосуються визвольного руху 1943-1955 років у видавництві готуються до друку нові томи "Літопису УПА". Довідка. "Літопис УПА" - серійне книжкове видання. Його завдання - опублікувати, відповідно до джерел, документи і матеріали з історії УПА за весь період її діяльності з 1943 по 1955 рік. Кожен том або група томів Літопису присвячені окремим темам і мають назву. Початок цьому виданню дали колишні вояки УПА, які в результаті великого рейду на 1947-1949 років опинилися у Західній Європі, а згодом у Північній Америці. З 1976 року вже вийшло 67 томів. Перша серія, так звана “канадська”, налічує 44 томи. Вона базується на дoкументах, що їх рейдуючі частини або спецкур’єри переправили з України на Захід. Це переважно підпільні документи. Більшість із них походить з Архіву ЗП УГВР. Винятком є три томи німецьких документів, один том польських і один радянських документів. Друга серія, або "київська" (започаткована в 1995 р.) охоплює тільки документи з архівів України. Серед них є як підпільні, так і радянські документи, що походять з архівів ЦК КПУ (тепер ЦДАГОУ), Жовтневої Революції (тепер ЦДАВОУ) та КҐБ (тепер СБУ). Багато таких матеріалів знаходиться у різних обласних архівах. Серія виходить під грифом не лише “Літопису УПА” (і за його фінансової підтримки), але й Інституту української археоґрафіїї ім. М. С. Грушевського, Національної академії наук України, Державного комітету архівів України та Архіву СБУ. Тому книги вміщено також на офіційній веб-сторінці Державного комітету архівів України. Третя серія “Бібліотека” (заснована у 2000 р.) подає аналітичні розвідки та спогади, для висвітлення білих плям, які не подаються в документах. Електронний опис видань “Літопису” можна знайти на веб-сторінці http://www.litopysupa.com/, де до кожного тому, за винятком найновіших, подано вступні статті та резюме англійською мовою. Сергій Стефанко для "ОстроВ"
